Європейське бачення публічної бібліотеки - Міністерство культури І туризму України Національна парламентська бібліотека...


^ Європейське бачення публічної бібліотеки

Зразкове суспільство небаченого рівня соціальної зладнаності, що будується в Європі, має два пріоритети: забезпечення економічного зростання країн-учасниць, їхній сталий розвиток в інших сферах життя. В реалізації цих двох пріоритетів значне місце посідає європейська культурна спадщина.

Політика ЄС у галузі культури (включає мову, літературу, виконавські види мистецтва, образотворче мистецтво, архітектуру, ремесла, кіно і телебачення, радіомовлення) базується на повазі до культурної ідентичності й розмаїття, а її мета – зберегти і підтримувати це розмаїття та зробити його доступним для всіх. Звичайно, економічний і культурний рівень країн Союзу мають вплив на визначення системи культурних цінностей, розвиток рідної мови, видавничої справи, здатність протистояти натиску продукції низького освітнього і культурного рівня.

Розвиток публічних бібліотек (ПБ) в європейських країнах сьогодні визначається двома взаємопов’язаними складовими: соціальним замовленням суспільства, що базується на європейських соціальних програмах, та сучасними інформаційними технологіями, котрі використовуються для впровадження нових бібліотечних послуг.

Європейська спільнота визначає такі основні функції публічної бібліотеки: освіта – інформація – дозвілля.

Про популярність публічних бібліотек серед населення країн Європи красномовно свідчить той факт, що загальна кількість зареєстрованих користувачів нині нараховує понад 190 млн. осіб. Саме ПБ є інформаційними посередниками між владою і населенням, займаючи активну позицію щодо розвитку громадянського демократичного суспільства.

Бібліотеку заслужено називають «громадською вітальнею», адже тут гуртується спільнота, відбувається спілкування між людьми, надається допомога тим, хто здобуває освіту чи шукає роботу, хоче культурно відпочити. Важливими для публічних бібліотек є питання етнічної, культурної, мовної і релігійної різноманітності, культурного самовизначення та самобутності, а також соціальної інтеграції.

Публічна бібліотека не стоїть осторонь громадського життя території, на якій знаходиться, слідкує, щоб її інтереси та інтереси культури взагалі були відображені у місцевих програмах розвитку регіону.

Значна увага приділяється налагодженню партнерських стосунків з представниками місцевого ділового співтовариства і організаціями, що займаються інформаційним обслуговуванням.

Бібліотека, як лакмусовий папірець, реагує на всі зміни у суспільстві. Так, при найменших змінах економічного характеру у регіоні – як то ліквідація чи перепрофілювання виробництва, відкриття нових підприємств, бібліотека активно включається і починає працювати у цьому напрямі: надає інформацію користувачам про можливу зайнятість, добирає літературу для перекваліфікації чи її підвищення. Тобто при втраті роботи або її отриманні людина приходить до публічної бібліотеки з переконанням, що тут їй у будь-якому випадку допоможуть.

Мікроклімат публічної бібліотеки, її оформлення, наявність технічних засобів сприяють залученню сюди користувачів, виникненню у них бажання проводити тут свій вільний час. Надання бібліотекою у користування своїх приміщень для культурних заходів також позитивно позначається на її іміджі. Місцева спільнота об’єднується навколо бібліотеки, яка в умовах світової глобалізації підтримує інтерес до історії рідного краю, його традицій і звичаїв, родоводів його мешканців.

Проте стан бібліотек (і не лише публічних) визначається рядом факторів. Зокрема, це рівень заможності країни, напрями розвитку економіки, система освіти та культурні цінності. Як результат цього – кожна країна має свою специфіку, тому всі зауваження і порівняння мусять бути дуже обережними.

Високий рівень довіри до публічних бібліотек серед населення та влади характерний для таких держав – учасниць ЄС, як Данія, Фінляндія, Німеччина. Слід відзначити, що бібліотеки у цих країнах мають значні напрацювання і багаторічний досвід та традиції. Те, що було «посіяно» у другій половині ХІХ ст. при створенні публічних бібліотек, дає сьогодні високі показники кількості користувачів – 60% серед дорослих і 80% серед дітей. Це було, в першу чергу, досягнуто багатолітніми напрацюваннями в одній зі складових діяльності успішної публічної бібліотеки – забезпечення можливості отримання освіти всім бажаючим протягом життя.

Освіта у будь якому віці – для Європи це норма життя кожного. За словами одного із комісарів Європейської Комісії: «Освіта не припиняється після закінчення школи або університету. Ми живемо в еру інформаційних технологій, коли реалії швидко змінюються. Наші робітники повинні бути впевненими у тому, що мають відповідну кваліфікацію, якої вимагає глобалізоване оточення. Оскільки європейське суспільство старішає, ще важливіше, ніж будь-коли, щоб дорослі оволодівали новими кваліфікаціями або оновлювали набуті знання»1.

З цією метою ЄС працює у багатьох напрямах. Зокрема, розробляється і фінансується ряд програм для покращення якості й доступності освіти для дорослих, посилення європейської кооперації у цій сфері. Йдеться не тільки про освіту в межах формальних освітніх закладів, але й про низку неформальних установ – таких, як бібліотеки, музеї тощо.

Завдання публічної бібліотеки – проанонсувати такі програми, надати наявну інформацію потенційним учасникам, допомогти знайти альтернативні джерела інформації, звернути увагу користувачів на можливість навчатися за кордоном тощо.

Публічна бібліотека намагається закласти у свідомість громадян, владних структур, що надання освіти протягом життя всім бажаючим є прерогативою саме бібліотечних закладів.

Сьогодні в європейських країнах особливу увагу звернено на суттєве підвищення якості бібліотечних послуг. Це у першу чергу стосується тієї частини населення, яка знаходиться у зоні ризику соціального або цифрового виключення, зокрема, задоволення потреб інвалідів, підлітків, людей похилого віку, непрацездатних громадян і населення, що проживає у сільській місцевості. Продовжується наполеглива робота із залучення нових користувачів, збільшення читацької активності.

Акцент робиться на віддаленого користувача, і саме публічна бібліотека стає центром доступу до цифрових ресурсів, надаючи можливість навчання роботи з ними. Так, європейські бібліотеки – це найбільш задіяні пункти публічного доступу до Інтернету.

Наразі в Європі широко розглядаються проблеми, пов’язані з інформаційним суспільством, питання створення єдиного інформаційного простору. Але працювати відокремлено і кожному «вигадувати велосипед» недоцільно й економічно невигідно. Тому було прийнято рішення про створення єдиної Інтернет-бібліотеки на матеріалах публічних бібліотек європейських країн. У 2005 році лідери шести держав Євросоюзу – Франції, Німеччини, Італії, Польщі, Угорщини, Іспанії – підписали спільну заяву про об’єднання оцифрованих документів публічних бібліотек в одну систему, яку, на їхню думку, можна було б назвати «Єдиною цифровою бібліотекою».

Загальноєвропейські тенденції розвитку публічних бібліотек визначилися досить давно. Європа має певний досвід роботи за окремими проектами. Так, широкого резонансу набув проект «PULMAN», зокрема програма «Електронна Європа». Цей проект схвалили політики, керівники, працівники бібліотек із 36 європейських країн, включаючи країни – учасниці ЄС, країни-кандидати і держави, які готуються стати кандидатами.

Кінцевою метою таких проектів є: об’єднання зусиль європейських бібліотек для визначення стратегії розвитку у сфері цифрових технологій; створення єдиних стандартів послуг; розробка програм заходів, що передбачають розвиток і лобіювання нових видів послуг для населення.

Хто володіє інформацією, володіє світом – цей вислів найчастіше вживається, коли треба підкреслити значення бібліотеки у сучасному суспільстві. Це не просто фраза, а реальність, і багато інвесторів розуміють, що у бібліотеки вигідно вкладати гроші, такі витрати окупляться через деякий час сповна. Щоправда, головним інвестором виступає все-таки держава.

На сьогодні концепція культури, що розвивається у загальноєвропейському руслі, така: культура не повинна бути центричною, тобто обмеженою рамками одного етносу, вона має бути полікультурною – враховувати взаємозв’язок з багатьма іншими культурами. Саме таке бачення допоможе культурі, як окремої держави, так і Європи в цілому, не втратити своєї привабливості. Такий підхід сприятиме взаємозбагаченню різних культур і даватиме імпульс їхньому розвитку.

Кожна бібліотека має забезпечувати права людини на вільний доступ до інформації, якнайповніше і найефективніше задовольняти потреби користувачів, працювати відповідно до стандартів сучасної публічної бібліотеки.


Україна задекларувала свій курс на євроінтеграцію, своє прагнення стати членом Європейського Союзу. І вітчизняні бібліотеки мають робити свій внесок у реалізацію цієї політики. Справа фахівців донести до пересічного громадянина інформацію про основні напрями розвитку ЄС, переваги для його членів, особливості взаємовідносин України з цією організацією. Це головне завдання публічної бібліотеки у роботі з популяризації знань з європейської тематики.

Проте бібліотекарям слід чітко уяснити – їхня робота у цьому напрямі не повинна мати характер політичного замовлення і залежати від будь-яких політичних уподобань. Завдання публічної бібліотеки – просвітництво, а отже слід висвітлювати різні точки зору, представляти матеріали у всьому їхньому розмаїтті (книги, періодику, веб-ресурси тощо). Разом з тим, потрібно щораз наголошувати, що українці – європейська нація з багатовіковою культурою. І публічна бібліотека покликана розкривати багатство та неповторність цієї культурної самобутності, з одного боку, а з іншого – підкреслювати тісний історичний взаємозв’язок національної культури з культурами інших європейських країн та загальноєвропейськими культурними традиціями.

На інформаційну дошку

Для українських студентів та викладачів відкрито ряд програм ЄС: Темпус (Транс-Європейська програма мобільності для студентів ВНЗ), Еразмус Мундус (програма стипендій для студентів-випускників та дослідників) та Жан Моне (програма грантів для надання допомоги академічним закладам у реалізації проектів європейської інтеграції).

ЄС підтримує низку різних акцій та програм із вивчення та викладання іноземних мов. Наприклад, через програми ^ Socrates i Leonardo da Vinci Єврокомісія виділяє понад 30 млн. євро щороку на практичні проекти, які стимулюють ентузіазм тих, хто вивчає мови, та їхніх учителів. Допомога включає обмін школярами, асистування, тренінги з педагогами та новітні методики викладання.

Великі асигнування йдуть через ^ Молодіжну програму, партнерські програми для міст-побратимів. Це намагання виховати новий підхід до вивчення мов, покращення медіа- та Інтернет-спілкування, поліпшення методів і навчальних можливостей. Так, програму «Молодь» було започатковано Європейською Комісією, Європарламентом та державами – членами ЄС для задоволення інтересів молоді через сприяння в організації міжнародних проектів молодіжним організаціям та ініціативним групам, можливість стати волонтером в одній із країн Євросоюзу.




^ Мультимедійна презентація



Віртуальна подорож

публічними бібліотеками країн – уча­сниць ЄС



Консультація


^ Форми та методи роботи публічних бібліотек

з популяризації матеріалів щодо ЄС

та євроінтеграції України



Стратегічна мета нашої держави – входження до Європейського Союзу. Про це неодноразово наголошували лідери України. Тема непроста, адже думки пересічних громадян дуже полярні. Можливо, така ситуація склалася через брак інформації.

Перш ніж розпочати роботу з популяризації інформації про ЄС нам потрібно дати відповідь на декілька запитань: Наскільки ми як спеціалісти-бібліотекарі обізнані з проблемою? Наскільки наші користувачі знають цей матеріал? Які ресурси є у розпорядженні бібліотеки? Як зробити роботу в цьому напрямі не заштампованою і цікавою? Відповіді не будуть однозначними. Це зрозуміло, адже хтось ще не замислювався над вказаними проблемами, хтось має значні напрацювання, а дехто зацікавився лише зараз.

Для забезпечення інформування населення створено Всеукраїнський консорціум центрів євроінтеграції. Його учасниками є регіональні громадські організації та обласні бібліотеки. Всього планується створити 12 «віконець у ЄС». Їхнім завданням буде:





1 Готується бібліотекою, що організує семінар.


Консорціум є відкритим для участі інших бібліотек. Безпосередньо спільною метою всіх його учасників є налагодження стабільної ефективної роботи мережі центрів європейської інформації по всій Україні.

Одним із перших такий центр було створено при Донецькій ОУНБ ім. Н.К. Крупської. Серед його послуг:

Важливу роль у підвищенні ефективності діяльності центру відіграли прес-конференції для журналістів з питань євроінтеграції, а також самого проекту та його реалізації; семінари: «Процеси євроінтеграції в галузі культури» – для працівників культури, «Процеси євроінтеграції в галузі освіти» – для працівників освіти; круглий стіл «Процеси євроінтеграції на Донеччині».

Метою Центру європейської інформації, створеного Закарпатською ОУНБ, є підвищення рівня обізнаності громадськості з євроінтеграційними процесами через надання широкого доступу до відповідних інформаційних ресурсів. В організації цієї роботи обов’язково враховуються і постійно вивчаються думки користувачів (додаток 1).

Заходи з висвітлення проблем євроінтеграції України передбачаються і на базі центральних районних та міських бібліотек.

Окремі ОУНБ країни, районні бібліотеки дедалі частіше стають рівноправними партнерами громадських організацій, установ, міжнародних фондів при організації просвітницької роботи з європейської тематики.

Щоб читачі завжди могли віднайти потрібні матеріали на вказану тему, у бібліотеці варто організувати інформаційний куточок «Європейський Союз – наш сусід». Тут можна запропонувати аналітичні матеріали, періодичні видання інформаційного характеру, представити інформаційний калейдоскоп «Як навчатися в Європі», інформаційний дайджест «Запрошуємо вас в Європу»; інформаційний вернісаж «Панорама культурного життя Італії (Франції і т. ін.)» під силу і невеликій книгозбірні. В інформаційному куточку також збираються матеріали із періодичних видань, паперові копії електронних документів та ін. про кожну країну Євросоюзу, а також персоналії історичних та політичних діячів.

Теза «Почувайся європейцем не тільки географічно» може стати девізом під час проведення бібліотеками днів інформації: «Об’єд­нана Європа і Україна – колективна безпека», «Інтеграція в європейський освітній простір», «Кроки до спілкування. Країнознавча інформація про держави ЄС», «Україна та Європейський Союз – перспективи інтеграції», «Україна і ЄС – разом у майбутнє», «День Європи».

Незалежно від того, де мешкає людина – у столиці, малому місті чи навіть віддаленому селі, вона має не тільки рівне право на доступ до інформації, а й право висловити свою позицію щодо п п п ппппроцесів, які істотно впливають на життя громадян. Зважаючи на це, у публічній бібліотеці доцільно провести круглий стіл на тему «Проблеми та тенденції входження України в ЄС», на якому обговорити полемічні статті, гострі питання. До таких форм можна залучати студентів ВНЗ, вчителів.

Під час круглого столу «Україна – ЄС – НАТО: “за” і “проти”» доречно розглянути такі теми:

При підготовці таких заходів доцільно влаштувати інформаційні години «ЗМІ: погляд на євроінтеграцію», «Європейські університети», виставку-діалог «Люди та влада: діалог через медіа»; виставку-дискусію «Євросоюз – новий старт для України?», «Політики – “за”, політики – “проти”», тематичні виставки: «Україна – європейська держава», «Європа стає ближчою», «Європа: історична спадщина і сучасність», «Європа – це більше, ніж ми думаємо».

Цікаво можна організувати роботу з популяризації культурної спадщини Європи, сучасних мистецьких напрямів.

Потрібно обов’язково зробити акцент на літературі. Для цього варто організувати книжкові виставки: «Шедеври європейського письменництва в українських перекладах», «Ліричні мотиви європейської поезії», «Бібліотека сучасного німецького (французького) роману» тощо.

Для популяризації європейської культури стануть доречними перегляди літератури «Знайомтесь: європейська література», огляди «На чому виховувалась Європа: письменники-класики». Такі заходи варто супроводити класичною музикою, по закінченні – продемонструвати художній фільм за одним із творів і т. ін.

Знайомство з мистецькою спадщиною можна розпочати з ілюстрованого перегляду «Західноєвропейський живопис у музеях України», продовжити виставкою-панорамою «Великі музеї Європи».

Добре було б організувати цикл виставок, присвячених окремим країнам, які входять до Європейського Союзу: «Наші сусіди – новий погляд. Душа Польщі в її традиціях»; «Швейцарія – країна озер та банків»; «Моду диктує Париж»; «Англія знайома і незнайома» тощо.

Цікавою формою популяризації може бути фотовиставка, наприклад, «Несподівана Британія: мистецтво бачити».

Обов’язково потрібно звернути увагу на зв’язки України з Європою. Адже культура українського народу розвивалася в руслі загальноєвропейських і загальнолюдських цінностей. Наші предки свято берегли успадковані надбання, накопичували знання, практику взаємин з природою, у суспільстві.

Пропонуємо організувати низку різнопланових книжкових виставок: «Історія України в європейському контексті» (додаток 2), «Королі і королеви європейських престолів – українці».

Активізувати використання наявної літератури у фондах бібліотеки допоможуть виставки однієї книги. Так, презентуючи видання
^ С. Геника «150 великих українців»1, варто більше розказати про героїв книги, життя яких певною мірою було пов’язано з Європою. Це, наприклад, В. Вернадський, В. Винниченко, С. Крушельницька, І. Мечніков, О. Мурашко, Є. Патон та ін. Щоб повніше представити осіб, про яких пише автор, треба використати максимум матеріалів, наявних у бібліотеці. Цікавою може стати виставка «Українська пісня – джерело натхнення і духовності» за книгою Г. Нудьги «Українська пісня в світі»2, презентацію якої варто супроводити музичними творами, про які згадується у виданні.

Можна підготувати і цикл виставок «Ці знайомі європейці», супроводжуючи кожну з них презентацією, де представити видатних діячів Європи, яких знає кожен українець.

Пропонуємо також провести цикл заходів «^ Українці – співтворці європейської культури», в рамках якого організувати вікторину «Чим славна наша Україна?» (додаток 3)

Становитиме інтерес і літературна акція «Книжкові мости» (Україна – Польща, Україна – Німеччина тощо). На ці заходи можна запросити членів національних культурних товариств, учнів шкіл з поглибленим вивченням мов.

Підвищенню професійного потенціалу бібліотекарів та значному покращанню інформаційного обслуговування користувачів сприятиме співробітництво з різними установами. Для організації інформаційної роботи дуже корисною була б співпраця з туристичними агенціями. Вони мають рекламний матеріал, в їхніх штатах працюють кваліфіковані спеціалісти, які можуть дати вичерпну інформацію про певну країну. Таке співробітництво може бути взаємовигідним і плідним. Одним із спільних заходів може стати, наприклад, літературно-туристична акція «Європа без кордонів». При можливості, доцільною є співпраця з посольствами, консульствами різних країн.

До новорічних свят можна провести цикл заходів «Новорічні свята в Європі»: «Адвентцайт. Традиції Німеччини перед Різдвом»; «Дід Мороз і його брати (Франція – Пер Ноель, Італія – Бабо Натале, Чеська Республіка – Мікулаш, Кіпр – Василь, Фінляндія – Йолупуккі)».

Сьогодні в Україні стають традиційними свята, що відзначаються людьми у багатьох країнах світу. До них можна підготувати такі заходи, як «День святого Валентина – європейське свято» (14 лютого); свято класичної музики «Мова, яку розуміють усі» до Міжнародного дня музики (1 жовтня) і т. ін.

Багато бібліотек проводять тижні окремих країн, наприклад, Тиждень Греції, Тиждень Великої Британії, Тиждень Литви тощо. Це комплексний захід, котрий до того ж можна приурочити до якоїсь дати (як то рік держави в Україні, певна річниця тощо).

^ Особливості роботи з дітьми – читачами бібліотеки

4804568928479560.html
4804642356876165.html
4804888185103149.html
4804996929835438.html
4805071985791927.html